GP3
 | |
| Офіційна назва | GP3 Series |
|---|---|
| Категорія | Одномісні автомобілі з відкритими колесами |
| Регіон | Міжнародний |
| Компанія або організація | GP2 Motorsport Limited, FIA |
| Перший сезон | 2010 |
| Останній сезон | 2018 |
| Пілотів | 28 |
| Команд | 7 |
| Постачальники шасі | Dallara |
| Постачальники двигунів | Mecachrome |
| Постачальники шин | Pirelli |
| Останній Чемпіон серед пілотів |  Антуан Юбер |
| Останній Чемпіон серед команд | ART Grand Prix |
| Вебсайт | gp3series.com |
Серія GP3 (англ. GP3 Series) — чемпіонат з автоперегонів на автомобілях із відкритими колесами, заснований у 2010 році організатором GP2 Бруно Мішелем як підготовча серія для GP2.[1] GP3 супроводжувала всі європейські етапи Чемпіонату світу Формули-1 та серії GP2 як серія підтримки. Як і GP2, серія давала пілотам можливість здобути досвід у середовищі Гран-прі, а також використовувати наявну інфраструктуру змагань Формули-1, зокрема маршалів та медичні служби. Основна частина етапів GP3 проходила на європейських трасах, проте серія також проводила виїзні етапи на інших міжнародних автодромах, як-от у сезоні 2015 року на Міжнародному автодромі Бахрейну та на трасі Яс-Марина в Об'єднаних Арабських Еміратах.
Серія GP3 зарекомендувала себе як ефективний трамплін для молодих пілотів на шляху до найвищих щаблів світового автоспорту. Більшість успішних пілотів після виступів у GP3 переходили до старшої серії GP2 (з 2017 року — Чемпіонат Формули-2 FIA), звідки відкривався прямий шлях до Формули-1. Яскравими прикладами такої системи просування стали чемпіони GP3 Вальттері Боттас, Даніїл Квят, Естебан Окон, Шарль Леклер та Джордж Расселл, які після успіхів у GP3 та GP2/Формулі-2 отримали місця в основних складах команд Формули-1. Загалом через серію пройшло 14 майбутніх пілотів Формули-1. Пілоти, яким не вдалося долучитися до Формули-1 або надовго закріпитися у ній, успішно продовжували кар'єру в інших провідних категоріях, зокрема в серії IndyCar (Алекс Палоу, Александер Россі), Чемпіонаті світу з автоперегонів на витривалість (Антоніу Фелікс да Кошта, Антоніо Фуоко), Чемпіонаті спортивних автомобілів IMSA[en] (Джек Ейткен, Том Дільманн) та Формулі-E (Жан-Ерік Вернь, Нік де Вріс).
У 2019 році серія об'єдналася з Чемпіонатом Європи Формули-3 FIA, утворивши Чемпіонат Формули-3 FIA.[2]
Усі команди серії GP3 використовували однакові боліди, побудовані на базі карбонового монокока Dallara.
У сезонах 2010—2012 років у серії GP3 використовувалося шасі GP3/10.[3] Болід був розроблений та сконструйований компанією Dallara, яка також виробляла шасі для старшої серії GP2. На GP3/10 встановлювався підготовлений для перегонів чотирициліндровий 2,0-літровий турбодвигун потужністю 280 к.с., розроблений Renault Sport (на базі двигуна B20F), а турбокомпресори постачала компанія Pankl Racing Systems. На автомобілі застосовувалася 6-ступінчаста поздовжня секвентальна коробка передач Hewland. Офіційним постачальником шин для GP3 у 2010—2012 роках виступала компанія Pirelli, яка також забезпечувала гумою серію GP2.
- Двигун: 2,0 л, рядний 4-циліндровий DOHC
- Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу)
- Вага: 630 кг
- Потужність: 280 к. с. (209 кВт)
- Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON)
- Об'єм паливного бака: 65 літрів
- Подача пального: безпосереднє впорскування
- Тип наддуву: один турбокомпресор
- Тиск турбонаддуву: 0,5 бар
- Довжина: 4 471 мм
- Ширина: 1 885 мм
- Колісна база: 2 780 мм
- Рульове керування: рейкове без підсилювача
- Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси та дощові з протектором)
У сезонах 2013—2015 років у серії GP3 використовувалося шасі GP3/13.[4] Цей болід також був розроблений та сконструйований компанією Dallara. На GP3/13 встановлювався атмосферний 3,4-літровий двигун V6 потужністю 400 к.с., розроблений компанією AER Ltd. під позначенням P57. Трансмісія була представлена 6-ступінчастою поздовжньою секвентальною коробкою передач від Hewland. Компанія Pirelli продовжила залишатися офіційним постачальником шин для GP3 і з 2013 року.
- Робочий об'єм двигуна: 3,4 л, V6 DOHC
- Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу)
- Вага: 630 кг
- Потужність: 400 к. с. (298 кВт)
- Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON)
- Об'єм паливного бака: 65 літрів
- Подача пального: безпосереднє впорскування
- Тип наддуву: атмосферний
- Довжина: 4 480 мм
- Ширина: 1 880 мм
- Колісна база: 2 780 мм
- Рульове керування: рейкове без підсилювача
- Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси) та Pirelli Cinturato (дощові з протектором)
У сезоні 2016 року серія перейшла на нове шасі, яке використовувалося до 2018 року.[5] Цей болід також був розроблений та сконструйований компанією Dallara. На GP3/16 встановлювався атмосферний 3,4-літровий двигун V6 потужністю 400 к.с., розроблений компанією Mecachrome (модель V634), а його підготовкою та обслуговуванням займалася Teos Engineering. Також на боліді застосовувалася 6-ступінчаста поздовжня секвентальна коробка передач від Hewland, а Pirelli продовжувала залишатися офіційним постачальником шин з 2016 по 2018 рік.
- Робочий об'єм двигуна: 3,4 л, V6 DOHC
- Коробка передач: 6-ступінчаста з підкермовими пелюстками (з обов'язковою наявністю передачі заднього ходу)
- Вага: 661 кг
- Потужність: 400 к. с. (298 кВт)
- Пальне: неетильований бензин Elf LMS (октанове число 102 RON)
- Об'єм паливного бака: 65 літрів
- Подача пального: безпосереднє впорскування
- Тип наддуву: атмосферний
- Довжина: 4 580 мм у 2016 році, пізніше 4 620 мм у 2017—2018 роках
- Ширина: 1 872 мм
- Колісна база: 2 880 мм
- Рульове керування: рейкове без підсилювача
- Шини: Pirelli P Zero (сліки для сухої траси) та Pirelli Cinturato (дощові з протектором)
Гоночний вікенд складався з однієї 45-хвилинної тренувальної сесії у п'ятницю та однієї 30-хвилинної кваліфікації в суботу, після яких проводилися дві гонки. Кваліфікаційна сесія була прямою боротьбою за найшвидший час кола й визначала порядок розташування на стартовій решітці для суботньої першої гонки.
Друга гонка проводилася в неділю. Стартова решітка для неї формувалася за результатами суботнього заїзду з реверсивним порядком для першої вісімки: таким чином, гонщик, який фінішував восьмим у суботу, стартував з поул-позиції, а переможець суботньої гонки розпочинав заїзд з восьмого місця.
Дистанція кожної гонки визначалася заздалегідь, проте якщо 30-хвилинний ліміт часу вичерпувався до завершення запланованої кількості кіл, лідеру гонки показували картатий прапор.[6]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
За цієї системи нарахування очок максимальна кількість балів, яку пілот міг здобути за один етап, становила 20 — для цього потрібно здобути поул-позицію, виграти обидві гонки та показати найшвидше коло в кожній із них. Щоб претендувати на очко за найшвидше коло, пілот мав проїхати щонайменше 90 % дистанції гонки та фінішувати в першій десятці.
Жодному пілотові так і не вдалося здобути максимальну кількість очок за цієї системи. Найближче до цього наблизилися Естебан Гутьєррес на британському етапі 2010 року (поул-позиція, перемога та найшвидше коло в основній гонці, а також третє місце у спринті, що в сумі дало 17 очок) та Вальттері Боттас на угорському етапі 2011 року (поул-позиція й перемога в основній гонці та друге місце у спринті — також 17 очок).
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
За цієї системи нарахування очок максимальна кількість балів, яку пілот міг здобути за один етап, становила 48 — для цього потрібно здобути поул-позицію, виграти обидві гонки та показати найшвидше коло в кожній із них. Щоб претендувати на очко за найшвидше коло, пілот мав почати гонку зі стартової решітки та фінішувати в першій десятці.
За весь час дії нової системи очок жодному пілотові так і не вдалося набрати максимум балів за один етап. На угорському етапі 2011 року Антоніу Фелікс да Кошта став першим пілотом, який зміг виграти обидві гонки вікенду.
| Сезон | Пілот | Команда | Поули | Перемоги | Подіуми | Н/к | Очки | % очок | Здобуто | Перевага | Прим. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2010 |  Естебан Гутьєррес |
ART Grand Prix |
3 | 5 | 9 | 7 | 88 | 55,000 | Гонка 15 з 16 | 17 | [7] |
| 2011 |  Вальттері Боттас |
Lotus ART |
1 | 4 | 7 | 3 | 62 | 38,750 | Гонка 15 з 16 | 7 | [8] |
| 2012 |  Мітч Еванс |
.svg){kind=small} MW Arden |
4 | 3 | 6 | 3 | 151.5 | 40,891 | Гонка 16 з 16 | 2 | [9] |
| 2013 |  Даніїл Квят |
MW Arden |
2 | 3 | 5 | 4 | 168 | 43,750 | Гонка 15 з 16 | 30 | [10] |
| 2014 |  Алекс Лінн |
Carlin |
2 | 3 | 8 | 3 | 207 | 47,917 | Гонка 17 з 18 | 44 | [11] |
| 2015 | Естебан Окон |
ART Grand Prix |
3 | 1 | 14 | 5 | 253 | 58,565 | Гонка 18 з 18 | 8 | [12] |
| 2016 |  Шарль Леклер |
ART Grand Prix |
4 | 3 | 8 | 4 | 202 | 46,759 | Гонка 17 з 18 | 25 | [13] |
| 2017 | Джордж Расселл |
ART Grand Prix |
4 | 4 | 7 | 5 | 220 | 59,946 | Гонка 13 з 16 | 79 | [14] |
| 2018 | Антуан Юбер |
ART Grand Prix |
2 | 2 | 11 | 4 | 214 | 49,537 | Гонка 17 з 18 | 16 | [15] |
| Сезон | Команда | Поули | Перемоги | Подіуми | Н/к | Очки | Здобуто | Перевага | Прим. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2010 | ART Grand Prix |
3 | 7 | 14 | 8 | 130 | Гонка 14 з 16 | 44 | [7] |
| 2011 | Lotus ART |
2 | 6 | 14 | 4 | 124 | Гонка 14 з 16 | 55 | [8] |
| 2012 | Lotus GP |
3 | 4 | 16 | 0 | 378.5 | Гонка 15 з 16 | 69 | [9] |
| 2013 | ART Grand Prix |
2 | 4 | 14 | 4 | 378 | Гонка 15 з 16 | 100 | [10] |
| 2014 | Carlin |
2 | 4 | 13 | 4 | 347 | Гонка 18 з 18 | 17 | [11] |
| 2015 | ART Grand Prix |
4 | 6 | 6 | 11 | 477 | Гонка 15 з 18 | 195 | [12] |
| 2016 | ART Grand Prix |
8 | 9 | 23 | 8 | 588 | Гонка 13 з 18 | 291 | [13] |
| 2017 | ART Grand Prix |
8 | 7 | 23 | 11 | 578 | Гонка 11 з 16 | 292 | [14] |
| 2018 | ART Grand Prix |
4 | 9 | 29 | 11 | 640 | Гонка 15 з 18 | 207 | [15] |
| Пілот | GP3 | GP2 | Інші значні титули після GP3 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сезони | Перегони | Перемоги | Подіуми | Сезони | Перша команда | Перегони | Перемоги | Подіуми | ||
 Даніель Абт |
2012 | 16 | 2 | 7 | 2013—2014 | ART Grand Prix | 42 | 0 | 0 | |
.svg){kind=small} Зоель Амберґ |
2011 | 6 | 0 | 0 | 2015 | Venezuela GP Lazarus | 2 | 0 | 0 | |
| Еміль Бернсторфф |
2014—2015 | 32 | 4 | 12 | 2016 | Arden | 2 | 0 | 0 | |
 Пол Варгауґ‡ |
2010 | 16 | 1 | 1 | 2011, 2013 | DAMS | 22 | 0 | 0 | |
 Роберт Вішою |
2012—2014 | 40 | 2 | 3 | 2015 | Rapax | 18 | 0 | 0 | |
| Естебан Гутьєррес‡ |
2010 | 16 | 5 | 9 | 2011—2012 | Lotus ART | 44 | 4 | 9 | |
 Лука Ґіотто |
2014—2015 | 22 | 5 | 9 | 2016 | Trident Racing | 22 | 1 | 2 | |
| Вітторіо Ґіреллі |
2010—2011 | 28 | 0 | 0 | 2013 | Venezuela GP Lazarus | 10 | 0 | 0 | Auto GP (2013) |
 Конор Дейлі |
2011—2013 | 48 | 2 | 11 | 2013—2014 | Hilmer Motorsport | 20 | 0 | 0 | |
| Том Дільманн |
2011 | 14 | 0 | 1 | 2012—2014 | iSport International | 43 | 1 | 4 | Формула V8 3.5 (2016), Чемпіонат спортивних автомобілів IMSA-LMP2[en] (2024), 24 години Ле-Мана-LMP2 (2025, 2026) |
| Джеймс Джейкс‡ |
2010 | 12 | 0 | 3 | 2009—2011 | Super Nova Racing | 2 | 0 | 0 | |
| Мітч Еванс |
2011—2012 | 32 | 4 | 8 | 2013—2014 | Arden | 44 | 2 | 10 | |
 Тіо Еллінас |
2012—2013 | 32 | 3 | 4 | 2014 | MP Motorsport | 8 | 0 | 0 | |
| Нік Єллолі |
2011, 2013-2014 | 50 | 1 | 9 | 2015 | Hilmer Motorsport | 12 | 0 | 0 | |
| Джеймс Каладо |
2011 | 16 | 1 | 6 | 2012—2013 | Lotus ART | 46 | 4 | 14 | FIA WEC-GT (2017) |
| Едріан Квейф-Гоббс |
2010—2011 | 31 | 1 | 3 | 2013—2014 | MP Motorsport | 40 | 1 | 4 | Світова серія Auto GP (2012) |
| Марвін Кірхгефер |
2014—2015 | 34 | 6 | 15 | 2016 | Carlin Motorsport | 20 | 0 | 2 | |
| Стефано Колетті†‡ |
2010 | 14 | 0 | 2 | 2009, 2011—2014 | Durango | 88 | 7 | 15 | |
| Алекс Лінн |
2014 | 18 | 3 | 8 | 2015—2016 | DAMS | 40 | 4 | 8 | |
| Янн Марденборо |
2014—2015 | 32 | 1 | 4 | 2015 | Carlin | 2 | 0 | 0 | |
 Найджел Мелкер |
2010—2011 | 32 | 1 | 5 | 2012 | DAMS | 23 | 0 | 0 | |
| Патрік Нідергаузер |
2012—2014 | 50 | 5 | 8 | 2015 | Venezuela GP Lazarus | 10 | 0 | 0 | GT Мастерс ADAC (2019) |
 Факу Реґалія |
2012—2013 | 20 | 1 | 2 | 2014 | Hilmer Motorsport | 8 | 0 | 0 | |
| Александер Россі‡ |
2010 | 16 | 2 | 5 | 2013—2015 | Caterham Racing | 52 | 4 | 11 | |
| Річі Стенавей |
2011, 2014 | 22 | 3 | 6 | 2015 | Status Grand Prix | 18 | 2 | 2 | |
| Дін Стоунмен |
2013—2014 | 20 | 5 | 7 | 2015 | Carlin | 6 | 0 | 0 | |
| Зімон Труммер |
2010—2011 | 30 | 0 | 0 | 2012—2014 | Arden | 68 | 0 | 1 | |
 Ріо Харьянто |
2010—2011 | 32 | 3 | 7 | 2012—2015 | DAMS | 90 | 3 | 7 | |
| Кевін Чеккон† |
2012 | 16 | 0 | 1 | 2011, 2013 | Trident Racing | 19 | 0 | 1 | |
 Марлон Штекінґер |
2011—2012 | 36 | 1 | 2 | 2015 | Status Grand Prix | 21 | 0 | 0 | |
Примітки:
- Золотим тлом виділено чемпіонів GP3.
- † У 2009 році Колетті провів три старти в GP2 за команду Durango, а його першою командою в GP2 після виступів у сезоні GP3 2010 року стала Trident Racing. Чеккон також мав вісім стартів у GP2 у складі Scuderia Coloni, а його першою командою в GP2 після виступів у сезоні GP3 2012 року стала Trident Racing.
- ‡ Пілоти, що також виступали в Азійській серії GP2.
- Гутьєррес, Діллманн, Каладо, Колетті, Мелкер, Россі, Труммер, Харьянто та Чеккон брали участь у двох гонках Фіналу GP2 2011 року.
- Джейкс брав участь у сезонах Азійської серії GP2 2008—2009, 2009—2010 та 2011 років разом з двома виступами у сезоні основного чемпіонату GP2 2010 року.
- Антоніу Фелікс да Кошта також брав участь у Фіналі GP2 2011 року, але не виступав в основному чемпіонаті.
| Пілот | GP3 | Чемпіонат Формули-2 FIA | Інші значні титули після GP3 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сезони | Перегони | Перемоги | Подіуми | Сезони | Перша команда | Перегони | Перемоги | Подіуми | ||
 Александр Албон |
2016 | 18 | 4 | 7 | 2017—2018 | ART Grand Prix | 44 | 4 | 10 | |
| Каллум Айлотт |
2018 | 18 | 2 | 7 | 2017, 2019—2020 | Trident Motorsport | 48 | 3 | 8 | |
| Джуліано Алезі |
2016—2018 | 48 | 4 | 8 | 2019—2020 | Trident Motorsport | 22 | 0 | 0 | |
| Доріан Бокколаччі |
2017—2018 | 25 | 2 | 4 | 2018—2019 | MP Motorsport | 20 | 0 | 0 | |
| Ральф Бошунг |
2015—2016 | 30 | 1 | 2 | 2017—2023 | Campos Racing | 122 | 1 | 5 | |
| Джейк Г'юз |
2016 | 18 | 2 | 4 | 2020—2022 | HWA Racelab | 26 | 0 | 0 | |
 Джехан Дарувала |
2018 | 2 | 0 | 0 | 2020—2023 | Carlin Motorsport | 100 | 4 | 18 | |
| Нік де Вріс |
2016 | 18 | 2 | 5 | 2017—2019 | DAMS | 70 | 8 | 23 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2019), Формула E (2020—21) |
| Джек Ейткен |
2016—2017 | 33 | 2 | 13 | 2018—2021 | ART Grand Prix | 48 | 4 | 9 | |
| Матевос Ісаакян |
2015—2016 | 22 | 0 | 0 | 2019 | Charouz Racing System | 4 | 0 | 0 | |
 Тетяна Кальдерон |
2016—2018 | 51 | 0 | 0 | 2019,2022 | Arden | 22 | 0 | 0 | |
| Ніко Карі |
2016—2018 | 31 | 1 | 2 | 2018 | MP Motorsport | 4 | 0 | 0 | |
| Хуан Мануель Корреа |
2017—2018 | 25 | 0 | 0 | 2019,2022—2024 | Charouz Racing System | 68 | 0 | 3 | |
| Шарль Леклер |
2016 | 18 | 3 | 8 | 2017 | Prema Racing | 22 | 7 | 10 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2017) |
| Алессіо Лоранді |
2016—2018 | 27 | 1 | 5 | 2018 | Trident Motorsport | 10 | 0 | 0 | |
 Крістіан Лундґор |
2018 | 2 | 0 | 0 | 2019—2021 | Trident Motorsport | 2 | 0 | 0 | |
| Арджун Майні |
2016—2017 | 29 | 1 | 3 | 2018—2019 | Trident Motorsport | 29 | 0 | 0 | |
| Микита Мазепін |
2018 | 18 | 4 | 8 | 2019—2020 | ART Grand Prix | 22 | 0 | 0 | |
 Роберто Мері |
2010 | 12 | 0 | 3 | 2018—2019, 2022 | Campos Racing | 33 | 0 | 0 | |
| Алекс Палоу |
2015—2016 | 36 | 1 | 2 | 2017 | Campos Racing | 4 | 0 | 0 | Серія IndyCar (2021, 2023—2026) |
 Педро Піке |
2018 | 18 | 2 | 4 | 2020 | Charouz Racing System | 24 | 0 | 0 | |
| Махавір Раґунатан |
2016 | 2 | 0 | 0 | 2020 | MP Motorsport | 20 | 0 | 0 | |
| Джордж Расселл |
2017 | 15 | 4 | 7 | 2018 | ART Grand Prix | 24 | 7 | 11 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2018) |
| Раян Тветер |
2017—2018 | 33 | 0 | 5 | 2019 | Trident Motorsport | 2 | 0 | 0 | |
| Ден Тіктум |
2017 | 5 | 0 | 1 | 2018, 2020—2021 | Arden | 49 | 3 | 11 | |
| Сантіно Ферруччі |
2016—2017 | 24 | 0 | 0 | 2017—2018 | Trident Motorsport | 24 | 0 | 0 | |
 Нірей Фукудзумі |
2016—2017 | 32 | 2 | 9 | 2018 | Arden International | 23 | 0 | 0 | |
| Антоніо Фуоко |
2015—2016 | 36 | 2 | 10 | 2017—2018 | Prema Racing | 46 | 3 | 11 | |
| Антуан Юбер |
2017—2018 | 33 | 2 | 15 | 2019 | Arden International | 16 | 2 | 2 | |
Примітки:
- Золотим тлом виділено чемпіонів GP3.
| Пілот | GP3 | Формула-1 | Інші значні титули після GP3 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сезони | Перегони | Перемоги | Подіуми | Сезони | Перша команда | Перегони | Перемоги | Подіуми | ||
| Александр Албон |
2016 | 18 | 4 | 7 | 2019—2020, 2022—2026 | Toro Rosso | 147 | 0 | 2 | |
| Вальттері Боттас |
2011 | 16 | 4 | 7 | 2013—2024, 2026 | Williams | 264 | 10 | 67 | |
| Жан-Ерік Вернь |
2010 | 4 | 0 | 0 | 2012—2014 | Toro Rosso | 58 | 0 | 0 | Формула E (2017—18, 2018—19) |
| Естебан Гутьєррес |
2010 | 16 | 5 | 9 | 2013—2014, 2016 | Sauber | 59 | 0 | 0 | |
| Нік де Вріс |
2016 | 18 | 2 | 5 | 2022—2023 | Williams | 11 | 0 | 0 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2019), Формула E (2020—21) |
| Джек Ейткен |
2016-2017 | 33 | 2 | 13 | 2020 | Williams | 1 | 0 | 0 | |
| Даніїл Квят |
2013 | 16 | 3 | 5 | 2014—2017, 2019—2020 | Toro Rosso | 112 | 0 | 3 | |
| Шарль Леклер |
2016 | 18 | 3 | 8 | 2018—2026 | Sauber | 190 | 9 | 55 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2017) |
| Роберто Мері |
2010 | 12 | 0 | 3 | 2015 | Manor | 13 | 0 | 0 | |
| Естебан Окон |
2015 | 18 | 1 | 14 | 2016—2018, 2020—2026 | Manor | 197 | 1 | 4 | |
| Джордж Расселл |
2017 | 15 | 4 | 7 | 2019—2026 | Williams | 169 | 8 | 32 | Чемпіонат Формули-2 FIA (2018) |
| Александер Россі |
2010 | 14 | 2 | 5 | 2015 | Marussia | 5 | 0 | 0 | Індіанаполіс 500 (2016) |
| Карлос Сайнс мол. |
2013 | 16 | 0 | 2 | 2015—2026 | Toro Rosso | 250 | 4 | 29 | Формула-Рено 3.5 (2014) |
| Ріо Харьянто |
2010—2011 | 32 | 3 | 7 | 2016 | Manor | 12 | 0 | 0 | |
Примітки:
- Золотим тлом виділено чемпіонів GP3.
- Жирним виділено чинних пілотів Формули-1.
Сезон серії GP3 2010 року став дебютним для чемпіонату. Змагання складалися з шістнадцяти гонок, проведених у рамках восьми етапів, розпочавшись 8 травня на автодромі Каталунья та завершившись 12 вересня на Національному автодромі Монци. Титул на фінальному етапі здобув пілот команди ART Grand Prix Естебан Гутьєррес, забезпечивши собі перемогу завдяки здобуттю поул-позиції. У підсумку він виграв чемпіонат із перевагою в 17 очок над Робертом Віккенсом, який посів друге місце, випередивши ще на 18 очок Ніко Мюллера, що посів третю сходинку.
Сезон 2011 року розпочався на автодромі Істанбул Парк 7 травня та завершився на Національному автодромі Монци 11 вересня після восьми етапів із двох гонок кожен — усі вони проходили як гонки підтримки європейських Гран-прі Формули-1. Титул здобув Вальттері Боттас, який лише на 7 очок випередив свого напарника по команді Джеймса Каладо, а Найджел Мелкер посів третє місце з відставанням ще у 17 очок. Це стало уже другим поспіль чемпіонським титулом для команди ART Grand Prix за два сезони існування серії.
Сезон 2012 року розпочався 12 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився на Національному автодромі Монци 9 вересня. Чемпіонат знову супроводжував усі європейські етапи сезону Формули-1 2012 року й уперше в історії завітав до Монте-Карло в Монако.
Перед фінальним етапом сезону одразу чотири пілоти мали шанси на здобуття титулу, проте обгін на передостанньому колі вирішальної гонки приніс чемпіонство Мітчу Евансу з доробком у 151,5 очка. Він лише на два очка випередив Деніела Абта (149,5 очка), тоді як Антоніу Фелікс да Кошта замкнув трійку лідерів із 132 очками. Командний залік під час заключного вікенду виборола Lotus GP (ART Grand Prix), здобувши свій третій поспіль титул за три сезони існування серії. Цей сезон також став останнім для шасі першого покоління — GP3/10.
Сезон 2013 року розпочався 11 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився 3 листопада на автодромі Яс-Марина в Абу-Дабі. Чемпіонат знову супроводжував більшу частину європейських етапів сезону Формули-1 2013 року (за винятком Монако), а також уперше у своїй історії провів позаєвропейський заїзд під час фінального раунду в Абу-Дабі. Окрім того, цей сезон ознаменувався дебютом шасі другого покоління — Dallara GP3/13.
Титул на фінальному етапі здобув Даніїл Квят із доробком у 168 очок, випередивши Факу Реґалію на 30 очок, тоді як Конор Дейлі замкнув трійку лідерів із 126 очками. Командний залік виборола ART Grand Prix, здобувши свій четвертий поспіль титул за чотири сезони існування серії.
Сезон 2014 року розпочався 10 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився 23 листопада на автодромі Яс-Марина в Абу-Дабі. Чемпіонат знову супроводжував більшу частину європейських етапів сезону Формули-1 2014 року (за винятком Монако), а єдиним позаєвропейським заїздом став фінальний раунд в Абу-Дабі.
Титул на фінальному етапі здобув Алекс Лінн із доробком у 207 очок, випередивши Діна Стоунмена на 44 очки, тоді як Марвін Кірхгефер замкнув трійку лідерів із 161 очком. Уперше в історії командний залік виборола команда Carlin, яка стала першою та єдиною командою, окрім ART Grand Prix, якій вдалося здобути командний титул.
Сезон 2015 року розпочався 9 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився 29 листопада на автодромі Яс-Марина в Абу-Дабі. Чемпіонат складався з 18 гонок, проведених у рамках дев'яти етапів. У змаганнях брали участь дев'ять команд, кожна з яких виставила по три боліди.
Чемпіонський титул здобув Естебан Окон із перевагою у 8 очок, попри те що здобув лише одну перемогу в сезоні проти п'яти у Луки Ґіотто, який посів друге місце. Втім, запорукою успіху Окона стала стабільність — він 14 разів піднімався на подіум. Командний залік виборола ART Grand Prix, здобувши свій п'ятий титул. Цей сезон також став останнім для шасі GP3/13.
Сезон 2016 року розпочався 14 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився 27 листопада на автодромі Яс-Марина в Абу-Дабі. Чемпіонат складався з 18 гонок, проведених у рамках дев'яти етапів. У змаганнях брали участь сім команд (від трьох до чотирьох болідів у кожній), а стайня DAMS дебютувала в серії.
Титул на фінальному етапі здобув Шарль Леклер із доробком у 202 очки, випередивши Александра Албона на 25 очок, тоді як Антоніо Фуоко замкнув трійку лідерів із 157 очками. Командний залік ще під час етапу в Монці виборола ART Grand Prix, здобувши свій шостий титул. Окрім того, цей сезон став першим для шасі третього покоління — GP3/16.
Сезон розпочався 13 травня на трасі Каталунья в Барселоні та завершився 26 листопада на автодромі Яс-Марина в Абу-Дабі. Чемпіонат передбачав 18 гонок у рамках дев'яти етапів.
Перші три місця в особистому заліку посіли пілоти команди ART Grand Prix — Джордж Расселл (чемпіон), Джек Ейткен та Нірей Фукудзумі. Усі три призери за підсумками сезону перейшли до Чемпіонату Формули-2 FIA на сезон 2018 року. Другу гонку італійського етапу було скасовано через сильний дощ під час проведення Гран-прі Італії 2017 року. Окрім того, саме в цьому сезоні в серії було вперше запроваджено систему зниження лобового опору (DRS), аналогічну до тієї, що використовувалася у Формулі-1 та Формулі-2.
Фінальний сезон серії розпочався 12 травня в Барселоні та завершився 26 листопада на автодромі Яс-Марина. Чемпіонат знову складався з дев'яти етапів та 18 гонок.
Останній титул у заліку пілотів виборов француз Антуан Юбер, який виступав за ART — він набрав 214 очок, здобувши 2 перемоги, 11 подіумів, 2 поул-позиції та 4 найшвидших кола. Команда ART Grand Prix здобула останній командний титул, вигравши всі кубки конструкторів в історії серії, окрім одного. Це також був останній сезон для шасі GP3/16. Здобувши 198 очок, віцечемпіоном став Микита Мазепін з 4 перемогами, 8 подіумами, 1 поул-позицією та найбільшою кількістю найшвидших кіл — 5. Після провального вікенду Юбера на Ред Булл Ринзі саме його напарник Мазепін тимчасово перехопив лідерство в чемпіонаті, але лише на один етап. Трійку лідерів замкнув Каллум Айлотт, який набрав 167 очок, здобувши 2 перемоги, 7 подіумів, 1 поул-позиція та 2 найшвидших кола.
| № | Етап | Траса | Роки |
|---|---|---|---|
| 1 | Етап GP3 на трасі Каталунья |
Каталунья | 2010—2018 |
| 2 |  Етап GP3 на трасі Істанбул Парк |
Істанбул Парк | 2010—2011 |
| 3 | Етап GP3 у Валенсії |
Вулична траса Валенсії | 2010—2012 |
| 4 | Етап GP3 в Сільверстоуні |
Автодром Сільверстоун | 2010—2018 |
| 5 | Етап GP3 на Гокенгаймринзі |
Гоккенгаймринг | 2010, 2012, 2014, 2016 |
| 6 |  Етап GP3 на Гунґароринзі |
Гунґароринг | 2010—2018 |
| 7 | .svg){kind=small} Етап GP3 на трасі Спа-Франкоршам |
Спа-Франкоршам | 2010—2018 |
| 8 | Етап GP3 в Монці |
Автодром Монца | 2010—2018 |
| 9 | Етап GP3 на Нюргбургринзі |
Нюрбургринг | 2011, 2013 |
| 10 | Етап GP3 в Монако |
Міська траса Монте-Карло | 2012 |
| 11 | Етап GP3 на трасі імені Рікардо Тормо |
Траса імені Рікардо Тормо | 2013 |
| 12 |  Етап GP3 на трасі Яс-Марина |
Яс-Марина | 2013—2018 |
| 13 |  Етап GP3 в Шпільберзі |
Ред Бул Ринг | 2014—2018 |
| 14 | Етап GP3 в Сочі |
Автодром Сочі | 2014—2015, 2018 |
| 15 |  Етап GP3 в Бахрейні |
Міжнародний автодром Бахрейну | 2015 |
| 16 |  Етап GP3 в Сепангу |
Міжнародний автодром Сепанг | 2016 |
| 17 | Етап GP3 в Хересі |
Траса Херес | 2017 |
| 18 | Етап GP3 в Ле-Кастелле |
Поль Рікар | 2018 |
- ↑ Elizalde, Pablo (3 жовтня 2008). GP2 organisers announce GP3 series. autosport.com. Haymarket Publications. Процитовано 3 жовтня 2008.
- ↑ Simmons, Marcus (22 вересня 2017). FIA confirms new single-make Formula 3 category for 2019. autosport.com. Autosport. Процитовано 22 вересня 2017.
- ↑ The Car - GP3 Series. www.gp3series.com (брит.). Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 18 вересня 2026.
- ↑ GP3 Series announce new generation car. GP3 Series Website. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 червня 2012.
- ↑ GP3 unveils new car and engine package for 2016 at Monza. Autosport.com. 3 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2015.
- ↑ The Rules and Regulations - GP3 Series. www.gp3series.com (брит.). Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 18 вересня 2026.
- 1 2 GP3 Series Standings 2010. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2011. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2012. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2013. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2014. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2015. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2016. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2017. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
- 1 2 GP3 Series Standings 2018. Motorsport Stats. Процитовано 9 жовтня 2023.
